Коментар МЗС України до дня початку Великого терору 30-их років ХХ століття

Жертвами репресій стали мільйони людей. Від несправедливого арешту, концтаборів і страти не був застрахований ніхто, адже метою терору було зламати всіх, вбити саму можливість мати власну думку.

В Україні Великий терор став продовженням Голодомору, але головний удар був спрямований не на селянство, а на інтелектуальну еліту нації. Репресії в Україні були особливо жорстокими, адже Кремль намагався упокорити бунтівну українську націю, яка щойно здійснила спробу утворити свою незалежну державу.

Внаслідок рішення, прийнятого 5 серпня 1937 року протягом кількох днів жовтня-листопада у карельському урочищі Сандармох було страчено майже триста представників української інтелігенції - вчених, митців, державних діячів. Серед них творець модерного українського театру Лесь Курбас, поет-неокласик Микола Зеров, драматург Микола Куліш, письменники Валер’ян Підмогильний, Марко Вороний, Олекса Слісаренко, яких ми називаємо “розстріляним відродженням”.

На жаль, антигуманні репресії свободи слова та вираження поглядів не відійшли в минуле з розпадом СРСР. Сьогодні в Росії активно відроджується культ Сталіна, а політика історичної пам’яті спрямована на замовчення, применшення або виправдання злочинів радянської влади. Більше того, репресії в дусі сталінського НКВД тривають і сьогодні. Окупувавши Крим і частину Донбасу, Росія провадить на цих територіях масові репресії. Убивства, зникнення людей, арешти, несправедливі суди та жорстокі тортури стали там повсякденним явищем. Жертвою переслідувань у Криму стала ціла нація – кримські татари, корінний народ півострова. Ця політика стала продовженням злочину депортації кримськотатарського народу 1944 року.

Особливу увагу всього світу мають привертати непоодинокі випадки політичних переслідувань в Росії тих, хто бореться за встановлення історичної справедливості. Так 22 липня цього року за сфабрикованими звинувачуваннями було засуджено до трьох з половиною років ув’язнення відомого історика та правозахисника Юрія Дмитрієва, який власне й відкрив усьому світові правду про репресії в урочищі Сандармох. Саме тридцятилітня діяльність Дмитрієва з викриття злочинів радянського режиму під час Великого терору і стала справжньою причиною його переслідувань.

Міжнародна спільнота не має права заплющувати очі на такі кричущі порушення прав людини в Росії, на згортання демократії, реабілітацію Сталіна та цензурування історії. Адже сталінський дух необхідний нинішньому керівництву Кремля для того, щоб забезпечити собі необмежену владу, а також реалізувати свої агресивні плани відродження російської імперії.