Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Білогірщина в 60-80 роках: коротка історія розвитку
Білогірщина в 60-80 роках: коротка історія розвитку

Поділитися новиною:

Білогірщина в 60-80 роках: коротка історія розвитку

Кожного року цими осінніми днями у нашому районі, як і в усій державі вшановують старших людей. Людей, котрі своєю невтомною працею долучилися до розбудови та розвитку краю.

Дана стаття базується на спогадах та роздумах про минуле жителів нашого району, а це: Франц Миколайович Котвіцький, Іван Михайлович Кобринський, Борис Васильович Баліцький, Микола Степанович Подлесний, Марія Степанівна Рачок, Микола Данилович Максимчук та багатьох інших.

Ці без перебільшення історичні для Білогірщини  постаті, кожен у свій час, перебуваючи на різних посадах, в різних галузях економіки, сільського господарства, освіти, сфері державного управління, безперечно внесли свій внесок в історію краю.

В переддень Дня людей похилого віку та дня ветерана, згадаймо як розгорталася історія нашого селища та району у 60-80 роках минулого століття та які події відбувалися в ті роки.

 У 1962-1964 роках територія Білогірщини входила до складу Ізяславського району. Однак таке приєднання не сприяло соціально-економічному розвитку краю і вже у січні 1965 року Білогірщина знову одержа­ла статус самостійного району, до складу якого також увійшла значна части­на населених пунктів Теофіпольщини. Тоді ж було відновлено діяльність партійних, і господарських органів. На органі­заційній конференції було обрано райком партії. Його першим секретарем став колишній голова Ізяславського райвиконкому О. І. Товстановський, другим – П .І. Мартинюк, секретарем — М. Д. Соломуха, а  райвиконкоком очолив О. А. Ястремський.

Дворічне перебування краю в складі Ізяславського виробничо- територіального управління, в певній мірі, негативно позначилось на економічно-соціальному розвит­ку селища і колгоспів нашої зони. Так, в 1964 році на родючих землях Білогірщини і Теофіпольщини було вирощено на кожному гектарі по­сіву всього лише по 16 центнерів зернових. Не виконували планових завдань і тваринники.

З метою виправлення станови­ща вживались відповідні органі­заційні заходи, які невдовзі дали позитивні результати. Вже в 1966 році на полях району було вироще­но непоганий урожай. Трудівники полів з одного гектара зібрали по 24,7 ц. зернових, що на 7,7 ц. більше плану, по 296 ц. цукрових буряків, або на 41 ц. більше від попередніх років. Подвоїлась уро­жайність картоплі Забезпечили виконання планових завдань тварин­ництва району. За досягнуті успіхи в сільськогосподарському вироб­ництві О. І. Товстановський був нагороджений орденом Леніна.

Починаючи з 1965 року проводилась велика робота по благоуст­рою райцентру. За короткий час було вимощено тротуар і заасфаль­товано вул. Леніна. Протягом року споруджено 4-х і 12-ти квартирні житлові будинки. Було закладе­но фундаменти під будівництво кінотеатру «Мир», готель на 50 місць, приміщення побуткомбінату, райунівермагу, декількох двоповерхо­вих житлових будинків.

На кінець 1966 р. Білогір’я вже мало авто­бусне сполучення з Хмельницьким, Кам’янцем-Подільським, Киє­вом, Тернополем, Луцьком, Шепетівкою, Кременцем, Теофіполем та іншими містами.

 В грудні 1966 р. села Теофіпольщини відокремились в окремий район. В цьому ж місяці на роботу в Дунаевецький район перейшов перший секретар райкому партії О. І. Товстановський. На його місце було обрано П. І. Мартинюка. Другим секретарем став М. Д. Соломуха, секретарем – Р. А. Адамчук, якого в червні 1970 р. замінив Б. В. Баліцький, який до того працював головою колгоспу ім. Чкалова с. Вікнини. Через декілька років він очолив районне управління сільського госпо­дарства, замінивши на цій посаді Е. С. Корнаківського. Протягом кількох років секретарем райкому партії був В. П. Коваль.

По району протягом восьмої п’ятирічки було збудовано 6 шкіл, 11 клубів і бібліотек, відкрито 22 майстерні побутового обслугову­вання населення, 45 торговельних підприємств. Сотні сімей справи­ли новосілля. Крім раніше названих новобудов, райцентр прикрасив чотирьохповерховий адмінбудинок, який в народі почали називати «білим домом». В ньому розмістилися  органи державного управління.

Значні зрушення в розвитку народного господарства району ста­лися в наступні роки. Це стверджують конкретні цифри. Зок­рема, випуск валової продукції промисловості в 1975 р. порівнюючи з 1970 р. зріс на 35 відсотків). Понад річні завдан­ня реалізовано продукції на суму 1 млн. 103 тис. крб. 17,4 мільйона карбованців було вкла­дено в розвиток сільського господарства району. За п’ять років кол­госпи одержали 276 тракторів, 181 комбайн, 142 автомашини, 95 тис. тонн мінеральних добрив. Основні виробничі фонди колгоспів зросли на 51 відсоток. Як результат, валова продукція сільського гос­подарства зросла на 461 млн. крб.

Більшість промислових підприємств і колгоспів району продов­жували ритмічно працювати і в 1976-1980 рр. Випуск промислової продукції за цей час зріс на 24, продуктивність праці - на 8,5 відсотка. Вступив у дію Карпилівський завод по виго­товленню торфобрикетів, комбікормовий завод, велося будівництво просторого приміщення районного вузла зв’язку, автошколи, Білогірської селищ­ної ради та ін. В колгоспах «Україна», «Зоря комунізму», ім. Б. Хмельницького, почали працювати тваринницькі комплекси.

Поряд з цим, у керівництві  господарством району мали місце істотні упущення. В першу чергу вони негативно позначились на виробництві сільськогосподарської продукції. Як результат, до п’ятирі­чного плану по виробництву зерна було не додано 23,4 тис.тонн, цукро­вих буряків -129,3, картоплі - 36,6, овочів - 5,8, молока - 2,9 тисячі тонн.

Допущені недоліки в роботі керівників району, зловживання служ­бовим становищем окремих посадових осіб призвело до певних кад­рових змін. Так, в другій половині 80-х років були звільнені з своїх посад - голова райвиконкому О. А. Ястремський і другий секретар рай­кому Компартії України М. Д. Соломуха. Головою райвиконкому було обрано О. К. Грека, другим секретарем райкому партії М. І. Клапатюка, секретарем - Г. С. Фіщук.

З цих же причин в червні 1980р. було звільнено з посади М. І. Клапатюка, а в серпні того ж року П. І. Мартинюка.

В 1980 році першим секретарем Білогірського району КПУ було обра­но І. М. Кобринського, другим Баліцького Б. В.

Під керівництвом І. М. Кобринського в районі значно поліпшились справи з виробництвом про­мислової та сільськогос­подарської продукції, успішно вирішувались со­ціально-культурні та по­бутові питання. Протя­гом 90-х років в кращу сто­рону змінився вигляд райцентру. В цей період вступиш в дію ряд об’єктів, в тому числі: Білогірський завод продтоварів, в нових приміщеннях розмістиш­ся міжколгоспбуд та райсільгоспхімія, ремонтно-транспортне підприєм­ство, райагропостач, Білогірський РЕМ, відділення Держбанку, автобус­на станція, молокозавод, крейдяний завод, зерносховище КХП, пол­іклініка, дитсадок №1, №2, Будинок культури, адмінбудинок селищної ради. Крім того, продовжувалось будівництво по вулицях Гагаріна, Островського, Шевченка, де з’явилися 4-х і 5-ти поверхові будинки.

Досить багато питань потребувало вирішення в галузі освіти. В багатьох школах учні навчалися у 2 зміни, приміщення були розкидані на великій території, подвір’я не облаштовані, не вистачало спортмайданчиків, що складало незручності для учнів, особливо в зимові і дощові періоди. В 1980 році в 47-ми школах району навчалось 6,8 тис учнів. Приміщення ряду шкіл були в аварійному стані, що викликало серйозну занепокоєність райкому, райвиконкому і відділу освіти, який очолював С. Якубівський. Особливої уваги вимагала школа в райцентрі, де навчалось більше тисячі учнів. Вона була включена в план будівництва Теофіпольському «Сільбуду», яким керував А.Чернецький. Крім Теофіпольських будівельників на будівництві школи працювали робітники ремзаводу, райсільгосптехніки, району електромереж, хлібоприймального підприємства, працівники районних служб і вчителі школи.

Новозбудовану школу в 1984 році прийняв Д. Махмед. Через рік школу очолив М. Дашкевич. Пізніше в 1985 році директором школи було призначено І. Кадука.

Тодіж було побудовано нові школи в селах: Денисівка, Сушівці, Мала Боровиця, Велика Боровиця, Козин, добудовано школу в Ямполі. Крім шкіл будувались і дитячі садки. Вони були збудовані в Білогір’ї, Соснівці, Юрівці, Довгалівці, школа - садок у Весняному і в інших селах.

Вимагала покращення матеріальна база культосвітніх закладів. Негативно впливало на розвиток цієї галузі і плинність кадрів, а також те, що районний будинок культури знаходився в пристосованому приміщені старого костелу, що створювало труднощі при проведенні масових заходів, ведення гурткової роботи тощо. Нове приміщення будинку культури із глядацьким залом на 500 місць було здано в експлуатацію у 1990 році.

Побудовано клуби в селах Йосипівні, Сивки, В’язовець, Сушівці, Вікнини.  У 80 роках було розпочато газифікацію і газифіковано: смт. Білогір’я, села Весняне, Квітневе, Соснівка, Денисівка, Данилівка та ін. Було забезпечено будівництво доріг з твердим покриттям.

Поряд з позитивними зрушеннями в районі залишилось чимало нерозв’язаних проблем і сталися деякі кадрові зміни. В серпні 1986 року О. Грека було переведено на наукову роботу директором Кам’янець-Подільського радгосп-технікуму. На його місце було обрано А. Д. Павленка. В 1986 році другий секретар райкому партії Б. В. Баліцький очолив найбільший в ра­йоні колгосп ім. Б. Хмельницького, а на його місце було обрано В. М. Прищепу.

На XXIII районній партійній конференції 28 квітня 1990 р. під час виборів керівних органів на альтернативній основі другим секретарем райкому Компартії України був обраний Л. А. Прокоп’юк і секретарем М. М. Кабанова. На початку 1991 р. на пленумі району партії було пе­реобрано першого секретаря. Ним став П. О. Габатель, який до цього працював головою колгоспу «Зоря». Проте, в кінці серпня 1991 р. за рішенням облвиконкому діяльність райкому партії було припинено.

Ось і закінчується розповідь про історію нашого району у 60-80 роках минулого століття. Багатою вона була на події, чимало великих проектів втілено було в життя. Руками тих, хто нині сивочолий творилася історія краю, розбудовувалось господарство, покращувався рівень життя людей. Викладені вище матеріали розкривають лише не велику частину тих подій, і можливо декого не було згадано, але їх внесок в життя краю не залишиться осторонь.

Хочеться побажати всім ветеранам війни та праці, всім людям похилого віку міцного здоров’я, родинного тепла та затишку, щоб їх мудрість та життєвий досвід стали надбанням молодого покоління, якому нині випала нелегка доля розбудови нашої неньки України. 

.

 

Альбом: Білогірщина в 60-80 роках: історія розвитку Альбом: Білогірщина в 60-80 роках: історія розвитку Альбом: Білогірщина в 60-80 роках: історія розвитку Альбом: Білогірщина в 60-80 роках: історія розвитку Альбом: Білогірщина в 60-80 роках: історія розвитку Альбом: Білогірщина в 60-80 роках: історія розвитку Альбом: Білогірщина в 60-80 роках: історія розвитку Альбом: Білогірщина в 60-80 роках: історія розвитку
Web-адреса: bgadmin.gov.ua/news/id/949 | Переглядів: 160Дата публікації: 11:49 30.09.2016