Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Вшанування пам'яті загиблого земляка
Вшанування пам\

Поділитися новиною:

Вшанування пам'яті загиблого земляка

Війна – страшна річ. Страшна вона не тому, що спричинює величезні руйнування, змінює кордони держав та уклад життя суспільства.

 Вона страшна тим, що за одну лише мить, може змінити життя людини на до і після. Куля снайпера, розрив міни або гранати обриває життя солдата за мить, залишаючи рідним та бойовим побратимам лише пекучий біль втрати та пам'ять про того, хто лише вчора жив поруч з ними, був молодим та сповненим сил.

З тисячі років історії людства було чимало збройних конфліктів в яких загинуло багато мільйонів людей. Проте зараз у відносно мирний час  на багатостраждальній українській землі знову ллється кров, свистять кулі. Ось вже чотири роки наші воїни боронять нашу державу від засліплених «рускім міром» путінських найманців. Багато українців загинуло, ще більше поранено, а війні нема кінця і краю.

В цей буремний час особливо проявляються такі людські якості, як самопожертва, любов до Батьківщини, почуття обов’язку.

Ми не знаємо з яким із цих почуттів ішов на фронт наш земляк Олександр Омельчук з Великої Боровиці.

«Не сприймайте його як чергову цифру сумної статистики - він був живою людиною зі своїми гранями характеру, зі слабкостями та невимовно сталевою силою духа, він був таким, як і всі ми, він жив би й жив, якби не той фатальний осколок», - пише про нього на сторінці у мережі Фейсбук волонтер Ян Осока.

Він був простим чоловіком із маленького села, солдатом, який робив найважчу та найпотрібнішу роботу - служив своєму народові до останнього подиху у 27 років.

Олександр Олександрович Омельчук (позивний Механ) народився 18.02.1990 року в селі Велика Боровиця. Після закінчення школи вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, у якому отримав спеціальності "слюсар контрольно-вимірювальних приборів і автоматизації 3-го розряду" та "технік-електромеханік". Підписав із ЗСУ контракт 14 жовтня 2011 року.

Починаючи з самого початку війни приймав участь у бойових діях на Сході служив у складі 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, спочатку ніс службу у роті матеріального забезпечення, але взимку 2016-го був переведений на посаду "механік-водій".

Загинув 17 жовтня близько 18:00 в районі селища міського типу Зайцеве Донецької області внаслідок поранень, отриманих під час обстрілу 120-мм мінами наших позицій. Поховали воїна на кладовищі рідного села Велика Боровиця.

Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

А 4 квітня 2018 року заступник голови райдержадміністрації Віктор Гребенюк, військовий комісар Білогірського РВК Ігор Новосядлий та Великоборовицький сільський голова Анатолій Момотюк відвідали рідних бійця. З рук посадовців нагороду отримала мати Олександра – Ольга Борисівна Омельчук.

Звичайно, ніяка нагорода не поверне матері сина, проте пам'ять про нього назавжди залишиться  в серцях кожного з нас.

 

Сектор інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю РДА

 

 

Web-адреса: bgadmin.gov.ua/news/id/2251 | Переглядів: 56Дата публікації: 16:04 04.04.2018