Анонс подій
Подій не заплановано
Пошук
Матеріальна відповідальність працівника.
Матеріальна відповідальність працівника.

Поділитися новиною:

Матеріальна відповідальність працівника.

Матеріальна відповідальність працівників – це один з видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов’язанні працівників цілком або частково покрити матеріальний збиток, завданий з їхньої провини. В Кодексі законів України про працю (КЗпП), а саме в ст. 130 “Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників”, зазначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. За яких умов роботодавець має право притягнути працівника до матеріальної відповідальності?

Основні підстави

КЗпП чітко визначає чотири вичерпних умови, за наявності яких роботодавець може вимагати з працівника відшкодування заподіяних збитків:

  • порушення працівником трудових обов’язків,
  • наявність прямої дійсної шкоди,
  • причинний зв’язок між порушенням і шкодою,
  • вина працівника.

Відсутність хоча б однієї з вказаних умов унеможливлює притягнення роботодавцем працівника до матеріальної відповідальності. Більше того, обов’язок доводити обставини заподіяної шкоди повністю покладається на роботодавця.

 

В залежності від форми вини працівника, матеріальна відповідальність може бути обмежена, повна або підвищена.

Обмежена матеріальна відповідальність покладається на працівників у випадку псування або зниження через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), зокрема під час їхнього вироблення. Також матеріальна відповідальність працівника передбачається в разі псування або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, соціального одягу та інших предметів, виданих йому підприємством для користування. Зауважимо, що ця форма матеріальної відповідальності є найпоширеніша. Вона має універсальних характер і застосовується завжди, якщо інше не передбачено законодавством. Обмежена матеріальна відповідальність полягає в обов’язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати роботодавцю пряму дійсну шкоду, але не більше його середнього місячного заробітку.

Та не тільки працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність. Вона може бути покладена і на керівників підприємств та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів, якщо шкода підприємству була завдана зайвими грошовими виплатами, неправильним обліком, невжиття необхідних заходів для запобігання простоям, розкрадання та знищення грошових чи культурних цінностей тощо.

Випадки притягнення працівників до повної матеріальної відповідальності викладені в ст. 134 КЗпП. Ця форма матеріальної відповідальності застосовується у випадках:

  • в разі укладання між працівником і власником письмового договору про повну матеріальну відповідальність,
  • одержання майна та інших цінностей працівником під звіт за разовим дорученням або за іншими разовими документами,
  • шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку,
  • шкоди було завдано працівником, який був у нетверезому стані,
  • шкоди завдано нестачею, умисним знищенням або умисним псуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції).
  • відповідно до законодавства на працівника покладено відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству під час виконання службових обов’язків,
  • шкоди завдано не при виконанні службових обов’язків,
  • службова особа винна в незаконному звільненні працівника або переведенні його на іншу посаду,
  • керівник підприємства вин­ний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Окрему увагу звернемо саме на укладання між власником та працівником договору про повну матеріальну відповідальність. Такий договір укладається лише в письмовій формі з працівниками, які досягли 18 років, чиї посади або робота входять до відповідного Переліку, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. № 447/24 (чинного на території України згідно з постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-XII). Крім цього, договір про повну матеріальну відповідальність може укладатися за одночасної наявності таких умов:

  • наявність посади, яку обіймає працівник, або роботи, котру він виконує, в Переліку №447,
  • виконання обов’язків згідно з посадою, а також роботи за фахом має бути безпосередньо пов’язане зі збереженням, обробкою, продажем чи застосуванням в процесі виробництва довірених працівнику цінностей.

Тобто, суто формальний підхід до укладання такого договору, якщо у змісті нема перелічених обов’язків працівника, не дає підстав для укладання договору про повну матеріальну відповідальність.

Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника, з яким укладається такий договір, з чинним законодавством щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, а також з інструкціями, нормативами та правилами збереження, приймання, обробки, продажу (збуту), перевезення або застосування у процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей. Договір укладається в двох примірниках, перший з яких зберігається в адміністрації, а другий — у працівника.

У випадках збитків, завданих працівником внаслідок розкрадання, знищення дорогоцінних металів або виробів з них, передбачається підвищена матеріальна відповідальність. Збитки, пов’язані з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, визначаються у подвійному розмірі їхньої вартості; огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних виробів — у потрійному розмірі; іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті — у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виявлення завданих збитків.

Визначення розміру заподіяної шкоди

В ч. 1 ст. 134 КЗпП зазначено, що покриття шкоди працівниками, що не перевищує середнього місячного заробітку, здійснюється за розпорядженням роботодавця шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Таке розпорядження має бути видано не пізніше ніж через два тижні, з моменту виявлення заподіяної шкоди, і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівника.

У випадках, коли сума збитку перевищує середньомісячний заробіток, тобто під час повної матеріальної відповідальності, питання визначення розміру заподіяної шкоди розглядається виключно в судовому порядку. Щоб притягнути працівника до повної матеріальної відповідальності, підприємству потрібно звернутися до суду за місцем проживання працівника. Згідно законодавства, термін, протягом якого роботодавець може подати позов до суду, не може перевищувати одного року з дня виявлення заподіяної шкоди.

Суд при визначенні розміру шкоди, крім прямої дійсної шкоди, враховує також ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Якщо шкода стала наслідком не лише неправильної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, то розмір відшкодування повинен бути відповідно зменшений.

Суд також може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, якщо шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Разом з тим, працівник може відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі або частково і в добровільному порядку. Наприклад, за згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Звільнення від матеріальної відповідальності

Є і такі причини, які звільняють працівника від матеріальної відповідальності. Зокрема, це відбувається у випадках:

  • якщо відсутня вина працівника,
  • якщо шкода належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику,
  • якщо шкоду заподіяно працівником, який перебував у стані крайньої необхідності,
  • якщо керівництвом підприємства не було створено працівнику належних умов, необхідних для збереження майна,
  • якщо до обов’язків працівника не входило стежити за збереженням цього майна.

 

 

За матеріалами Білогірського бюро правової допомоги

Web-адреса: bgadmin.gov.ua/news/id/1337 | Переглядів: 56Дата публікації: 16:27 22.02.2017